ОРЕСТ ШУПЕНЮК
Вітаємо вас, це «Екіпаж» у складі Ірини Твердовської, Олексія Мочанова і Ореста Шупенюка. В «Екіпаж»-тесті сьогодні Л200 від Міцубісі, знаменитий пікап і його остання модифікація. Насправді останній ось цей Л200 від Міцубісі вартує того, щоб говорити про нього як три в одному. Автомобіль має три функції щонайменше, це є сімейна машина, де вільно розміщаються і комфортно 5 людей, це є вантажівка невелика, і це є джип, тому що він повнопрохідний, тому що він комфортний, і тому що в нього є всі функції позашляховика. Розберемо все по запчастинах.
Про око, про це око, або про це. Цим очам він подобається беззастережно. Але, як з’ясувалося, це ж неоднозначно, тому що кількість мною опитаних людей десь наблизилася до півсотні. І як не дивно, ця машина подобалася лише приблизно половині. Інша половина сказала, що ці радикальні лінії, що оцей авангард їм не потрібний.
Далі. Ось це шапка, як на мене, вона тут на місці. Тому що без неї це пікап, а для нас, в нашому розумінні, пікап – це просто вантажівка, і не кожний згодиться їздити по місту без вантажу на вантажівці.
АЛЕКСЕЙ МОЧАНОВ
Новый Л200 – это стопроцентный внедорожник. Сзади зависимая подвеска с рессорами, спереди пружинки, мощный турбодизель, 136 сил и чуть больше 300 ньютонов выдает это турбированное чудо.
В обычной жизни, в нормальном состоянии, таком стенд-бай, автомобиль заднеприводный. Это позволяет экономить топливо, снижает уровень шума. В принципе достаточно бережно, благодаря тому, что постоянно не используется полный привод, относиться к трансмиссии. Машина снабжена системой ESP, Electronic Stability Program, которая совершенно честно отрабатывает на скользкой дороге, позволяет исправлять какой-то объем ошибок, которые допустил водитель при входе в поворот, где надо, подтормозит, где надо, прижмет и придавит. И если говорить про такую городскую езду, то я бы все время ездил на заднем приводе, единственное, может быть, зимой бы включал полный, но ездил бы чуть-чуть аккуратней.
ОРЕСТ ШУПЕНЮК
В душі кожного українця хоч трошки живе хазяїн. Так ось, в сенсі хазяйновитості тут є на що подивитися і що показати. Металічний низ, і з підігрівом скляний верх. А тут уже ваша приватна територія.
Салон Л200 нового. От якщо б навіть не порівнювати з попередником, а подивитися і оцінити те, що є, відразу приходить думка, що це достойно. Якщо ж порівнювати, то це достойно втричі, тому що зовсім інакше, зовсім інакше по лініях, по матеріалах, по конструктивну. Фактично це є салон абсолютно не вантажівки, а швидше джипа чи нормального седана.
Стосовно ергономіки. Ось подивіться, три штуки, які містять в собі все, що, як правило, розкидано по цілій торпеді. Не треба відволікатися від дороги, не треба щось намацувати чи в якусь кнопку цілитися. Це безпека, і це є первинне.
АЛЕКСЕЙ МОЧАНОВ
Для любителей поездить по бездорожью здесь есть два рычага. Мы дожили до ситуации, когда некоторые люди, садясь в автомобиль, спрашивают «Что это такое?» Они забыли, что кроме палки-мешалки, в настоящем внедорожнике обязательно должна быть еще механическая принудительная блокировка всего, что только может блокироваться в трансмиссии. Все-таки электронике я доверяю меньше, чем вот этому рычажку, на котором написано 2H, 4H, 4HL и совсем-совсем… В этом положении автомобиль заднеприводный, а стоит его загнать куда-то в самый конец почти под торпеду, вы получаете реальный гусеничный танк.
С вами, как обычно в это время на этом канале, программа «Экипаж». Будьте с нами, хорошо там, где вы есть.
ОРЕСТ ШУПЕНЮК
Є тут один прикол. Задні ресори, якщо лиш попадають в воду, в калюжі, починають скрипіти. Ми пробували вже ВД40 змазувати. Ну раз змастили, другий раз заїхали, знову поскрипує. А воно так дратує, ви би знали. При тому, що машина взагалі дуже достойна, воно скрипить, як старий ридван. Ну, менше з тим. Нема в нього і заднього гака. Звичайно, що в паспорті рекомендується зачіпати трос сюди. Але невже тяжко було дві петлі приварити до рами, вона ж тут є.
Кермо. Вверх-вниз – стандарт, а ось витягнути його на себе чи опустити – не передбачено. Шкірою обтягнуті важелі, рукам приємно, а значить, і вам приємно. Підігрів сидінь, у нас на тесті максимальна і одна з двох доступних в Україні версій, яка коштує 34 з половиною тисячі доларів США.
З сидінням все просто. Ви даєте команду, електродвигуни працюють. А навіщо ж так? Для кого це запас, як так сидіти? А, ну звичайно ж, додаєте це і відпочиваєте.
АЛЕКСЕЙ МОЧАНОВ
Откровенно расстраивает место, в котором установлен датчик, и когда ты включаешь климат-контроль, стандартные 22 градуса – это реально холодно, надо ездить, практически включая себе градусов 25-26, тогда где-то в районе переднего водительского сиденья будут необходимые вам 22.
ОРЕСТ ШУПЕНЮК
Тут розміщається вільно три середні людини, чого, звісно, не було навіть і приблизно у його попередника. Це важливо. Передбачається навіть, що цією машиною ви будете їхати на великі дистанції, чого не було теж в попередника. Тобто позиціонування автомобіля уже набагато має ширший діапазон. Бачите, якщо вам пропонується сюди щось покласти, значить, ви не їдете 2-3 км, а ви їдете 200-300 і далі. А для цього потрібний комфорт.
АЛЕКСЕЙ МОЧАНОВ
Машина достаточно мягкая и комфортная, при условии, что вы, когда вы ее берете у дилера, сами проверяете давление в шинах. Л200 – это в принципе такой абсолютно фермерский вариант. У нас нету в нужном объеме фермерства, к большому сожалению, но, может быть, если предложить людям, живущим за пределами больших городов, какие-то удобные, правильные условия, если найдутся банки, которые в состоянии будут давать кредит не под 11-12, а под 3-5 процентов годовых, может быть, эти автомобили станут значительно более продаваемыми и покупаемыми. Все-таки, согласитесь, 34 с половиной тысячи долларов США, не евро, и вы получаете полноценный 5-местный автомобиль с полным приводом, с очень умной трансмиссией, с турбированным дизелем, который позволяет экономить топливо, а не только тратить все деньги на заправки, пытаясь обеспечить жратвой какой-нибудь могучий бензиновый V8. И при этом вы получаете сзади полноценный кузовочек, в который можно положить все, что угодно, начиная от рассады и какого-то садового инвентаря, заканчивая погрузкой в кузов понравившегося вам по дороге какого-нибудь камня, напоминающего вам могильную плиту инков или ацтеков. У нас были здесь инки или ацтеки? Думаю, что нет, но будут.
Это «Экипаж» с Ириной Твердовской, Орестом Шупенюком и Алексеем Мочановым. Будьте с нами, хорошо там, где вы есть. Но и там, где мы есть, тоже временами бывает очень неплохо.
